Виплати та пільги опікунам — це сукупність державної допомоги, трудових гарантій та інших соціальних механізмів, які можуть застосовуватися залежно від того, над ким встановлено опіку, віку підопічного, стану його здоров’я та фактичних обставин догляду. Важливо розуміти, що сам статус опікуна не створює однакового набору виплат для кожної людини. Правила щодо опікуна дитини істотно відрізняються від ситуації, коли опіка встановлена над повнолітньою недієздатною особою.
Найбільш чітко окрема державна допомога передбачена для дітей, над якими встановлено опіку чи піклування. Вона призначається на підставі рішення про встановлення опіки або піклування і спрямована на забезпечення потреб самої дитини. Для опікуна повнолітньої недієздатної особи не існує універсальної щомісячної виплати лише за факт призначення. Водночас за наявності інших підстав можуть застосовуватися механізми компенсації за соціальний догляд та інші гарантії.
Які виплати та гарантії передбачені для опікуна дитини
Основним видом державної підтримки є допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування. Її розмір залежить від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Допомога становить 2,5 такого прожиткового мінімуму, а для дитини з інвалідністю — 3,5 прожиткового мінімуму відповідного віку. При цьому кошти вважаються власністю дитини та мають використовуватися для забезпечення її потреб.
Перед зверненням за державною підтримкою доцільно перевірити:
- чи оформлено рішення про встановлення опіки або піклування;
- який правовий статус має дитина та чи встановлена їй інвалідність;
- які аліменти, пенсії або інші соціальні виплати вже призначені дитині;
- чи має опікун право на трудові гарантії, пов’язані з вихованням;
- які документи потрібні для оформлення конкретного виду допомоги;
- чи існують додаткові підстави для соціальної підтримки підопічного;
- чи не змінилися обставини, які впливають на подальше отримання виплат.
Встановлення опіки не позбавляє дитину інших належних їй майнових прав. Якщо вона має право на аліменти, пенсію, відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника чи інші соціальні виплати, ці права зберігаються. Опікун представляє інтереси дитини, але не стає власником належних їй коштів або майна.
Виплати та пільги опікунам не варто сприймати як винагороду за виховання дитини. Державна допомога спрямована насамперед на забезпечення харчування, одягу, навчання, лікування, розвитку та інших потреб підопічного. Сам опікун зобов’язаний піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, психічний і духовний розвиток, освіту та захист законних інтересів.
Окрема категорія гарантій стосується працюючих опікунів. Законодавство про відпустки передбачає для особи, яка взяла дитину під опіку, додаткову оплачувану відпустку тривалістю десять календарних днів за встановлених законом умов. Опікуни та піклувальники, які фактично виховують дітей за відсутності батьків, також належать до категорій працівників, для яких передбачені окремі особливості надання щорічної відпустки.
Якщо під опіку передана малолітня дитина, можуть застосовуватися і правила щодо відпустки для догляду за дитиною. Право на неї залежить від віку, конкретних обставин та інших встановлених законом умов. Тому трудові гарантії необхідно визначати не загалом за статусом опікуна, а з урахуванням віку та стану здоров’я конкретної дитини.
Додатково дитина під опікою може мати право на інші види державної підтримки, які залежать уже не від факту опікунства, а від її власного статусу. Наприклад, значення можуть мати інвалідність, втрата годувальника або інші передбачені законодавством обставини. Тому при оформленні допомоги важливо перевіряти весь комплекс соціальних прав дитини.
Опіка над дорослою особою та компенсація за фактичний догляд
Інша ситуація виникає, якщо опікуна призначено повнолітній особі, яку суд визнав недієздатною. Призначення опікуном не означає автоматичного встановлення державної зарплати або єдиної фіксованої виплати. Необхідно розділяти функції законного представника та фактичне надання соціальної послуги з догляду.
Якщо опікун одночасно постійно доглядає за підопічним і відповідає вимогам законодавства про соціальні послуги, може виникнути право на компенсацію за догляд. Для непрофесійного догляду її призначення залежить від установлених умов, у тому числі від категорії особи, яка потребує допомоги, сімейних відносин, фактичного здійснення догляду та доходів особи, яка надає соціальну послугу. Розмір такої компенсації визначається за спеціальною формулою, а не як однакова фіксована сума для всіх опікунів.
Тому опіка та соціальний догляд є різними правовими механізмами. Людина може бути опікуном недієздатного родича, але не відповідати умовам для призначення компенсації за догляд. І навпаки, соціальну послугу члену сім’ї за відповідних умов може надавати особа, яка не має статусу опікуна.
Для непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за визначеними законом категоріями людей та отримують відповідну допомогу, надбавку або компенсацію, такий період може мати значення для загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Це особливо актуально, якщо через постійну потребу підопічного у допомозі особа фактично не має можливості працювати.
Водночас значна частина соціальних виплат може належати не самому опікуну, а підопічному. Пенсія, державна соціальна допомога, виплати у зв’язку з інвалідністю або інші види забезпечення залишаються коштами особи, для якої вони призначені. Опікун лише представляє її інтереси та повинен використовувати надані повноваження виключно в інтересах підопічного.
Окремо слід перевіряти трудові права працюючого опікуна. Єдиного універсального набору пільг для всіх осіб, які виконують функції опікунів повнолітніх людей, закон не встановлює. Додаткові гарантії можуть виникати через конкретний статус підопічного, необхідність догляду або інші спеціальні обставини.
Необхідно також повідомляти про зміни, що можуть вплинути на отримання державної підтримки. Припинення опіки, зміна місця проживання, припинення фактичного догляду, зміна статусу дитини чи дорослого підопічного або інші юридично значущі обставини можуть впливати на подальше право на допомогу.
Виплати та пільги опікунам потрібно визначати індивідуально. Для опікуна дитини основними напрямами є допомога на дитину, збереження її права на інші соціальні виплати та трудові гарантії для особи, яка фактично її виховує. Для опікуна недієздатної повнолітньої людини потрібно окремо перевіряти можливість оформлення компенсації за соціальний догляд та інших пов’язаних гарантій.
Перед поданням документів важливо розділити кошти, які належать безпосередньо підопічному, і виплати, право на які може мати сам опікун. Це дозволяє правильно визначити підставу звернення та уникнути ситуації, коли очікувана пільга насправді пов’язана не з опікунством, а з інвалідністю, доглядом, віком дитини або іншим окремим статусом.