Доступ до інформації, якою володіють державні органи, органи місцевого самоврядування та інші розпорядники, є важливим механізмом реалізації прав громадян і контролю за діяльністю публічної влади. Адвокат з доступу до публічної інформації допомагає правильно сформувати інформаційний запит, оцінити законність відмови або обмеження доступу, оскаржити бездіяльність розпорядника та домогтися надання відомостей, які відповідно до законодавства повинні бути відкритими. Юридична підтримка особливо важлива у випадках, коли запитувачу відмовляють із формальних причин, затягують строк відповіді або неправомірно відносять запитувані дані до інформації з обмеженим доступом.
Публічна інформація може стосуватися використання бюджетних коштів, рішень органів влади, комунального майна, земельних питань, державних закупівель, діяльності посадових осіб, прийнятих нормативних чи індивідуальних актів та багатьох інших сфер. Проблеми виникають тоді, коли розпорядник не відповідає на запит, надає лише частину документів, посилається на конфіденційність без достатнього обґрунтування або пропонує звернутися до іншого органу без належних правових підстав.
Для захисту прав важливо правильно визначити, чи має запитувана інформація статус публічної та хто саме є її розпорядником. Не кожна установа зобов’язана володіти будь-якими відомостями, які цікавлять заявника. Тому ще до направлення запиту доцільно встановити, який орган створив документ, отримав його у процесі виконання своїх повноважень або зобов’язаний зберігати відповідну інформацію.
Як правильно отримати публічну інформацію
Інформаційний запит не потребує складного юридичного оформлення, однак його зміст має дозволяти розпоряднику чітко зрозуміти, яку саме інформацію необхідно надати. Надто загальні формулювання часто створюють підстави для неповної відповіді або повідомлення про неможливість ідентифікувати запитуваний документ. Тому бажано конкретизувати період, вид документа, орган або посадову особу, якої стосується запит, а також форму, у якій заявник бажає отримати інформацію.
Водночас запитувач не зобов’язаний пояснювати, навіщо йому потрібна інформація. Якщо відомості належать до публічної інформації та немає законних підстав для обмеження доступу, розпорядник повинен розглянути запит у встановленому порядку. Не можна вимагати від особи доведення юридичного інтересу лише для того, щоб отримати відкриті дані.
Юридична допомога може бути необхідна у таких випадках:
- підготовка запиту на отримання документів або відомостей від органу влади;
- відмова у наданні інформації повністю або частково;
- порушення встановленого строку розгляду інформаційного запиту;
- необґрунтоване віднесення відомостей до інформації з обмеженим доступом;
- оскарження відповіді, бездіяльності або іншого рішення розпорядника інформації.
Окремої уваги потребують випадки, коли документ містить одночасно відкриту та обмежену інформацію. Наявність у документі персональних даних або іншої захищеної інформації не завжди означає, що весь документ може бути прихований від запитувача. У відповідних випадках розпорядник має оцінити можливість вилучення закритої частини та надання решти інформації.
Для обмеження доступу недостатньо лише формального посилання на конфіденційність, службовий характер документа або захист персональних даних. Розпорядник повинен діяти відповідно до встановлених законодавством критеріїв та належним чином обґрунтовувати, чому розголошення конкретних відомостей може завдати шкоди інтересам, які охороняються законом.
Важливо також розмежовувати інформаційний запит та звернення громадян. Якщо особа просить повідомити вже наявні відомості або надати копію документа, йдеться про доступ до інформації. Якщо ж заявник просить вирішити певне питання, провести перевірку, надати правову оцінку чи вчинити конкретну дію, така вимога може розглядатися за іншою процедурою. Правильне визначення характеру звернення має значення для строків і порядку його розгляду.
Оскарження відмови або ненадання інформації
Адвокат з доступу до публічної інформації може бути залучений тоді, коли розпорядник не виконав свій обов’язок або надав відповідь, яка фактично не вирішує поставленого питання. Перед оскарженням потрібно перевірити сам текст запиту, дату його направлення, підтвердження отримання, зміст відповіді та правові підстави, на які посилається орган.
Відмова повинна бути мотивованою. Якщо розпорядник лише зазначає, що інформація не підлягає розголошенню, але не пояснює конкретних причин такого висновку, правомірність його позиції може бути поставлена під сумнів. Так само проблемною є ситуація, коли орган повідомляє про відсутність інформації, хоча з характеру його повноважень та інших документів випливає, що він повинен нею володіти.
Оскарження може здійснюватися в адміністративному порядку або через суд залежно від конкретних обставин. Перед вибором способу захисту потрібно оцінити, чи існує можливість швидше отримати необхідні відомості шляхом повторного звернення або скарги до відповідної посадової особи, чи необхідно одразу ставити питання про судове визнання дій або бездіяльності протиправними.
У судовому спорі необхідно довести факт направлення запиту, встановити статус відповідача як розпорядника інформації та показати, яке саме порушення було допущено. Це може бути безпідставна відмова, ненадання частини інформації, порушення строку або інша форма неправомірної поведінки. Водночас важливо правильно сформулювати вимоги, щоб результат судового розгляду забезпечував не лише формальне встановлення порушення, а й реальну можливість отримати необхідні відомості.
Особливо актуальним захист права на інформацію є у справах, пов’язаних із бюджетними витратами, майном територіальних громад, землею, рішеннями місцевих рад, публічними закупівлями та діяльністю посадових осіб. Такі відомості можуть бути необхідними для подальшого судового спору, підготовки звернення до контролюючого органу, перевірки правомірності певного рішення або захисту майнових інтересів.
Не варто також ігнорувати неповні відповіді. Іноді розпорядник формально реагує на запит, але фактично надає інформацію лише щодо частини поставлених питань. У такій ситуації необхідно зіставити зміст запиту з відповіддю та визначити, які саме документи або відомості залишилися ненаданими.
Правильна фіксація всіх етапів листування має важливе доказове значення. Необхідно зберігати копії направлених запитів, електронні підтвердження, поштові квитанції, відповіді органів та інші документи. Це дозволяє відновити хронологію подій і підтвердити порушення у разі подальшого оскарження.
Адвокат з доступу до публічної інформації допомагає не лише реагувати на вже отриману відмову, а й правильно організувати процес отримання необхідних відомостей від самого початку. Чіткий запит, визначення належного розпорядника, контроль строків та своєчасне оскарження дозволяють ефективніше реалізувати право на доступ до інформації та не допустити формального блокування відкритих даних з боку державних органів або інших розпорядників.